Потік масової незгоди водіїв з показаннями приладу "Візир" не припиняється. Відповідно до абз. 3 п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" міліція для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху має право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби. Оскільки передбачаючі технічні засоби нормативно-правові акти, очевидно, стосуються прав громадян, вони повинні реєструватися Міністерством юстиції. Так от, таких НПА до сьогодення немає. В усякому разі, працівники міліції їх не пред’явили і на них не посилаються. Була отриманий лише загальна відповідь Мін’юсту, фактично підтверджуюча відсутність належних нормативно-правових актів. Тобто міліція незаконно використовує не лише "Візиря", але і взагалі всі технічні засоби. Це може означати, що всі штрафи, накладені на громадян на підставі доказів, отриманих з використанням технічних засобів, накладені незаконно.
Одержаний "лист щастя" варто перевірити на помилки, адже деякі з них дозволяють не сплачувати штраф. Навіть якщо порушення Правил дорожнього руху мало місце, Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює, що притягнути винну особу до адміністративної відповідальності можна лише в точній відповідності із законом. Фотографія і постанова про накладення штрафу можуть містити корисну для законного ухилення від відповідальності інформацію Що отримує власник транспортного засобу, що провинився перед законом? Згідно ч. 6 ст. 258 КУоАП - постанова у справі і матеріали фіксації (фотографію). Для зручності йому також направляється вже заповнена квитанція по оплаті накладеного штрафу, з якою можна йти в банк.
Фото, отримане за допомогою приладу "Візир", - головний і фактично єдиний доказ правопорушення. На його основі складається постанова про накладення штрафу. Шансів виявити монтаж на фотографії практично немає. Навряд чи співробітники ДАІ займаються фальсифікацією документів, та і якість знімка така, що навіть якщо факт підробки мав місце, встановити його буде практично неможливо. Інформації, що міститься на знімку, може виявитися досить для того, щоб оспорювати постанову про накладення штрафу.
Так, наприклад, ракурс зйомки може говорити про те, що фіксація правопорушення здійснювалася з рухомої машини. Згідно п. 13.1 Інструкцій по діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006 № 1111, спеціальні технічні засоби, у тому числі прилади, для визначення швидкості руху застосовуються згідно з інструкціями і методичними вказівками з їх експлуатації.
Методичні рекомендації по роботі з відеозаписуючим вимірником радіолокації швидкості "Візиря" передбачають необхідність перемикання приладу в режим патрулювання при зйомці "на ходу". В цьому випадку в нижній частині фотографії відображуються слово "Патруль" і цифри, що позначають швидкість, з якою рухався автомобіль ДАІ. Таким чином, якщо з фотографії можна зробити вивід, що фіксація порушення проводилася в русі, а режим патрулювання не включався, значить, прилад використовувався неправильно. Це є достатньою підставою для оскарження постанови.
Досить "корисним" для водія технічним нюансом роботи приладу "Візир" є погрішність у вимірі швидкості, офіційно заявлена виробником. Вона складає 1 км/год при стаціонарній зйомці і 2 км/год - в русі. Тобто якщо приладом в режимі патрулювання зафіксовано перевищення швидкості на 22 км/год, що згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП є адміністративним правопорушенням, то складену на основі показань приладу постанову легко оскаржити посиланням на погрішність виміру. Фотографія з відміченими на ній датою і часом зйомки, а також ракурс можуть допомогти пригадати обставини, при яких проводилася зйомка. По заявах водіїв досить нерідкими є випадки коли зйомка ведеться "із засідки", причому на приватному автомобілі. Тут варто мати на увазі, що главою 12 Інструкцій № 1111 визначений вичерпний перелік способів спостереження за дорожнім рухом.
Використання автомобіля без спеціального забарвлення і спеціальних сигналів допускається лише в разі руху в потоці транспорту. Фіксація ж порушень з припаркованого автомобіля без спецзабарвлення не передбачена. Недотримання даних норм також буде підставою для оскарження постанови.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова у справі виноситься після розгляду справи. Вона повинна містити найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, відносно якої розглядається справа, опис встановлених обставин, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність, і прийняте у справі рішення. Перевагою і одночасно недоліком постанов є те, що всі вони пишуться шляхом заповнення порожніх граф даними. Якщо уважно прочитати звичайну постанову, то можна знайти, принаймні, два моменти, в яких воно розходиться з положеннями КУпАП.
У мотивувальній частині постанови описуються обставини, при яких водій транспортного засобу (без вказівки його настановних даних) порушив ПДР, після чого наголошується, що "оскільки громадянин [ФІО власника] зробив адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП, керуючись положеннями його статті 283, постановив:". Проте правопорушення здійснюється не власником транспортного засобу, а його водієм.
Хто знаходиться за кермом у момент фіксації правопорушення, співробітник ДАІ знати не може, оскільки машина не зупиняється. А ст. 14-1 КУпАП передбачає, що за порушення ПДР водієм відповідає власник, проте якого-небудь посилання на цю норму постанова не містить. Це свідчить про те, що постанова у справі неправильна по суті.
За великим рахунком даний недолік - лише питання правильності складання документа, який з часом може бути усунений. А ось наступна підстава для оскарження навіть за великого бажання нікуди не подінеться. Вказана в постанові ч. 1 ст. 122 КУпАП, як підстава для відповідальності, передбачає санкцію у вигляді штрафу в розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (зараз це від 255 до 340 гривень). Допустимо, в резолютивній частині постанови значиться штраф у розмірі 300 гривень. Виникає питання, чому не 255 гривень? Частина 2 ст. 33 КУоАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер правопорушення, особа порушника, міра його провини, майнове положення, пом’якшувальні і обтяжливі відповідальність обставини. Що можна встановити по матеріалах фіксації? Мабуть, як критерій для визначення суми штрафу може бути розмір перевищення встановленої швидкості руху: перевищив на 21 км/ч - заплатив 255 гривень, на 22 км/ч - 256 гривень і так далі. Ще, приймаючи до уваги марку і модель автомобіля-порушника, а також його рік випуску, можна робити висновки про майнове положення власника і використовувати при нарахуванні розміру штрафу який-небудь додатковий коефіцієнт. При накладенні стягнення на підставі одного фотознімку положення ч. 2 ст. 33 КУпАП порушуються "за умовчанням"
Проте досить часто існують пом’якшувальні відповідальність обставини, які відомі порушникові, проте не видні на знімку, зробленому "Візирем". Згідно ст. 34 КУпАП такими обставинами, зокрема, признаються:
Причому встановлений перелік КУпАП не є вичерпним. Якщо ви не вагітна жінка або молода мама, то в умовах світової фінансової кризи завжди знайдеться привід для сильного душевного хвилювання. Та і усвідомлення своєї вини у письмовій формі, нехай навіть у вигляді скарги згідно з главою 24 КУпАП, - чим не щиріше розкаяння?
Слід визнати, що оскарження постанови по відмічених підставах не забезпечує закриття справи. Швидше за все, за результатами розгляду скарги згідно ст. 293 КУпАП буде прийняте рішення про відміну постанови і напрям справи на новий розгляд. Але і такий результат інколи може зіграти на руку, враховуючи, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше чим через два місяці з дня здійснення правопорушення.
Як не парадоксально звучить, перевірити варто і саму квитанцію, пропоновану до оплати, а саме - вказані в ній код ЄДРПОУ і розрахунковий рахунок, на який необхідно перерахувати гроші у зв’язку з порушенням ПДР. Одержувачем грошей має бути Держказначейство. Слід мати на увазі, що його реквізити різні для кожного району. Якщо реквізити не збігаються, можна з упевненістю говорити про те, що "лист щастя" вам направили шахраї в надії заробити на вас.
Все написане вище в черговий раз підтверджує думку про те, що ухвалений Закон про забезпечення безпеки дорожнього руху від 24.09.2008 № 586-VІ зважаючи на його якість з техніко-юридичного боку створив немало проблем як водіям, так і органам ДАІ. Із-за протиріччя законодавчих норм, які на даний момент містить КУпАП, існує безліч причин для оскарження ДАІ постанов, що приймаються органами, про накладення штрафів за порушення Правил дорожнього руху.
Якщо ж вам прийшла постанова і ви не згідні платити штраф, звертайтесь до суду.
Для гарантування розгляду судом справи про оскарження постанов, винесених в порядку ст.14-1 КпАП України, враховуючи, що часто такі постанови приходять поштою через значний термін після їх винесення, і щоб не давати судам приводу відмовляти в позові по формальних причинах (пропуск терміну), доданий зразок заяви про відновлення терміну на оскарження. Підставте туди дані учасників процесу, суд, і відправте в одному конверті з скаргою (позовною заявою) в тій же кількості екземплярів замовленим з повідомленням на адресу суду.
Позивач:
Відповідач:
Оскаржувана постанова винесена у порядку ст..14-1 КпАП України, без моєї присутності та повідомлення мене про розгляд справи. Зазначена постанова вручена мені поштою тільки "___"___________20__р. Це підтверджується поштовими штемпелями на конверті. За таких умов до отримання постанови поштою я не міг довідатися про її існування, зміст, а отже, і вирішити питання про її оскарження. На підставі викладеного, керуючись ст..102 КАС України,
Додатки:
3. Позовна заява (заподіяння працівниками ДАІ моральної шкоди).
Також в порядку доповнень додані пункти позовних вимог і їх обгрунтування для відшкодування заподіяного неправомірним винесенням постанови матеріального і морального збитку за рахунок органу ДАІ, посадову особу якого винесла постанову. Якщо позовні вимоги в частині матеріального збитку мають бути підтверджені документально (що буває не завжди), то моральний збиток заподіюється практично будь-якими неправомірними діями.
Рекомендовано указувати суму відшкодування морального збитку не більше 10 тисяч гривень, реально вона, у разі задоволення судом вимог в цій частині, буде зменшена, але бажано, щоб сума, вказана позивачем, перевищувала суму накладеного штрафу у декілька разів. Такі вимоги слугуватимуть як задоволенню інтересів осіб, яких несправедливо притягали до адміністратівной відповідальності, а також їх більш частішому зверненню до судів, так і (у разі масовості їх пред’явлення) відповідальнішому підході співробітників ДАІ до питання притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за порушення Правил дорожнього руху.
Позивач:
Відповідач:
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів. За таких умов справа підлягає розгляду судами.Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Від 11.06.2004 N 11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП (80732-10) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.Від 23.12.2005р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Додатки:
1) Відповідно до ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Однак у Постанові вказано, що зйомка велася приладом "Візир", що не є приладом, який працює в автоматичному режимі, бо передбачає у своїй роботі керування інспектором ДАІ. За таких умов, при виявленні перевищення швидкості, зафіксованого вимірювальним приладом, інспектор ДАІ повинен був зупинити транспортний засіб і скласти протокол про адміністративне порушення, беручи до уваги мої пояснення, та видати мені другий екземпляр протоколу під розпис.
Згідно з "Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості "Візир", останній призначений для вимірювання швидкості транспортних засобів, тому є спеціальним технічним засобом з функцією фото-, кіно- або відеозйомки. А фіксаційні матеріали даного приладу можуть використовуватися тільки як допоміжні для доказу на місці правопорушення. Тобто інспектор повинен був зупинити мене і як доказ порушення пред’явити покази "Візира". Але цього ніхто не зробив.
Прилад "Візир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом із метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-, кіно- або відеозйомки чи засобами фото-, кіно- або відеозйомки. А засобами фото-, кіно- або відеозйомки в даному випадку є фотоапарат, кіно- та відеокамера, відеомагнітофон, які не були застосовані для фіксації правопорушення.
2) Згідно з "Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості "Візир", максимальна дальність вимірювання швидкості радаром - не менше 400 (чотириста) метрів, а візуальне визначення номерного знаку автомобіля (фото-, відеофіксація) - не більше 80 (вісімдесят) метрів. У даному приладі використовується допплерівський когерентний радар із частотою 24.15 ГГц, який має діаграму направленості на даній частоті випромінювання. Це означає, що в зону фіксації радара можуть потрапити й інші автомобілі. Настройка параметрів роботи зазначеного приладу, згідно з п. 4 "Підготовка до роботи приладу", передбачає вибір "типу цілі (найближча або найшвидша)". Тому не виключено, що "найшвидшою" може бути автомобіль, який рухався попереду мого автомобіля поза зоною дії дорожнього знаку з більшою швидкістю, а "найближчою" - мій автомобіль, який зафіксовано на фото. До того ж на пред’явленому фото відсутня фіксація відстані до автомобіля.
За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію", основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху. За частиною 5 ст. 10 Закону України "Про міліцію" обов’язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху. Жодних дій із припинення адміністративного правопорушення, якщо таке дійсно мало місце, та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками ДАІ не було здійснено. Отже, такі дії не відповідають основним завданням та обов’язкам міліції.
3) У тексті Постанови зазначено, що я, власник транспортного засобу, "керував транспортним засобом" у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, протокол та постанову не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
4) Дії інспектора ДПС не відповідають вимогам пункту 12.8 наказу МВС України N1111 2006 року: "Під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою технічних засобів контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті", так як на даному відрізку автодороги немає стаціонарного посту ДАІ і, згідно з відповіддю на мою попередню скаргу, вказаний вище інспектор ДПС "здійснював потайний нагляд за рухом транспортних засобів".
Відповідно до пп.12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006р. N 1111), визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому потайний нагляд здійснюється працівниками ДАІ на службових транспортних засобах (автомобілях) звичайного пофарбування, без написів та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів. Між тим на фото, доданому до позову на постанову, відсутня швидкість патрульного автомобіля, а це вказує на те, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
5) Відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 р. N1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Однак у Постанові не вказано, хто саме робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Візир", що робить неможливим встановлення правильності роботи з приладом та достовірності вимірюваних даних.
6) Постанову у справі про адміністративне порушення було винесено без моєї присутності, що є грубим процесуальним порушенням. Стаття 283 КУпАП містить такі твердження: розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. А стаття 268 КУпАП вказує, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі, - що було порушено при винесенні вказаної постанови.
7) Складена Постанова не відповідає формі, затвердженої Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затв. наказом МВС N185 від 22.02.2001 р.), що є грубим порушенням.
8) Відповідно до норм КУпАП (зокрема ст. 285) копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Зважаючи на те, що постанова була винесена __.05.2009, її слід було відправити не пізніше __.05.2009. Проте, як зазначено на відправній поштовій печатці, постанова була відправлена лише __.05.2009. Зважаючи не те, що лист з постановою був отриманий мною 15.05.2009, прошу поновити мені строки на оскарження.
Заява подається до суду за місцем мого проживання відповідно до ч.2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та Постанови N2 Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року.
Зважаючи на те, що при винесенні Постанови __ від __.05.2009 інспектор ДПС допустив ряд грубих порушень, ПРОШУ:
1. Поновити мені строк оскарження постанови про накладення на мене адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. 2. Постанову про накладення на мене адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати. 3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
Якщо відносно Вас винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КпАП України, і особливо якщо цією постановою Ви позбавлені права управління транспортними засобами, то таку постанову необхідно оскаржити. Хай Вас не бентежить, що в самій постанові вказане: оскарженню не підлягає. Це означає, що всього лише відсутній апеляційний порядок оскарження. Проте, згідно ст.294 КпАП, вказана постанова може бути скасована головою вищестоящого суду або опротестоване прокурором. Тому цілком можлива подача скарги саме з такою метою.
У тексті скарги підставте свої дані, дані винесеної відносно Вас постанови і дані порушення, в якому Вас визнали винними. По можливості зберіть характеризуючі документи - характеристику з місця роботи або проживання, в якій, зокрема, бажана вказівка на те, що Ви є акуратним водієм, і що управління автомобілем необхідне для роботи, а також, якщо такі обставини є, то і на наявність дітей, що знаходяться на утриманні, або родичів, особливо тих, хто страждає якими-небудь недугами, внаслідок чого необхідні поїздки до медичних установ, і ін. Ці обставини бажано також підтвердити і іншою документацією (медичною, довідкою про склад сім’ї і ін.) Ці документи необхідно прикласти до скарги.
Документи необхідно відправити рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур’єрською поштою на адресу районною або прирівняною до неї прокуратури, або подати безпосередньо в прокуратуру, простеживши за тим, щоб вони були зареєстровані, а на другому екземплярі скарги була поставлена відмітка з номером вхідного документа. Після чого необхідно чекати відповіді за підписом керівництва прокуратури.
Якщо Ви хочете довести, що Вашим транспортним засобом у момент здійснення правопорушення управляла інша особа, то в даному документі виключите ті виділені кольором обставини, які не стосуються Вашого випадку. Підставте необхідні дані (свої, реквізити постаноаи та ін.), після чого відправляйте заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення начальникові органу ДАІ, посадову особу якого винесла постанову. Подача такої заяви не виключає оскарження постанови, у тому числі і в судовому порядку.
Стосовно постанови ___________________________________
У справі про адміністративне правопорушення,
Ця апеляційна скарга складена з урахуванням нового процесуального законодавства, регулюючого розгляд справ про адміністративні правопорушення. Якщо відносно Вас винесена постанова у такій справі, і Ви хочете її оскаржити, складіть скаргу з врахуванням Вашого випадку. Підставте свої дані, реквізити оскаржуваної постанови. Скаргу з кількістю її копій по числу учасників процесу здайте в канцелярію суду 1 інстанції, що виніс постанову, або посилайте на адресу суда 1 інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення (скарга разом із справою буде передана до апеляційного суду). У апеляційному суді будьте готові підтримати доводи скарги.
На Постанову судді ___________________ суду __________
У справі про адміністративне правопорушення, передбачені ст.. 130 ч1 КпАП України,
Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що я "___"________ 200__р. (підставити дату) керував транспортним засобом ________________________ (підставити марку, модель, державний номер транспортного засобу) у стані сп’яніння, та піддано адміністративному стягненню у вигляді ________________________________________________________________________ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення)
Дана постанова є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню. Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині освідування проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, прямими фальсифікаціями фактів.
Так, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки "Контроль тверезості", причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). В даному випадку проба за допомогою трубки "Контроль тверезості" не застосовувалася, що саме по собі робить незаконним подальше направлення на медичне освідування.
Окрім наведеного, мали місце й інші порушення. Так, - і це зроблено, очевидно, з метою уникнення посадовими особами міліції відповідальності, - у протоколі освідування вказано, що тілесних ушкоджень на момент освідування у мене не було. Насправді це не так, тілесні ушкодження були наявні на момент освідування, що підтверджується медичною документацією. Між тим, відповідно до п.3.4 вказаної вище інструкції,
3.4. Якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі в обов’язковому порядку проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду проводяться аналогічні дослідження.
В даному випадку цього не було зроблено, хоча підстави для цього були: і наявність у мене тілесних ушкоджень, які могли б позначитися на результатах огляду, і моя особиста вимога, оскільки я не був згоден з результатами огляду.
Окрім наведеного, аналізи біологічних середовищ організму не бралися належним чином під час освідування. Це саме по собі говорить про те, що результати даного освідування не можуть бути доказом у справі.
Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки "Контроль тверезості".
Між тим, застосування такої трубки не є однозначним доказом сп’яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу зубів.
До того ж, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки "Контроль тверезості", причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). Але у даному випадку ніяке освідування не відбувалося. Висновок про стан сп’яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним. До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що "огляд" за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу "Свідки, поняті" дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення "огляду".
У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, результати освідування, які отримані із порушення зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).
Слід зазначити і те, що сам факт визнання у поясненнях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до складання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп’яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції. Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп’яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути виведений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого стану не можна у будь-якому разі.
Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок того, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України "Про міліцію", не було жодних підстав. Це не кажучи вже про сам протокол освідування на стан сп’яніння та адмінпротокол щодо мене, складені співробітниками ДАІ.
Зазначені обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків, яких суд мав викликати у судове засідання та опитати, чого не було зроблено ыз незрозумілих причин, а саме: _______________________________________________________________________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків)
Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.
Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. В даному випадку про "завчасність" не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як увечорі, після закінчення робочого дня, було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки повідомлено мене не судовою повісткою, а так званим "сповіщенням", який документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.
Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами, зокрема, пп.. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.
Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст..257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 N 68), а саме таких пунктів:
2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв’язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов’язків.
2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покладено обов’язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1). Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.
Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.
2.3. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачідокумента виконавцеві. Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від 19-00 дня порушення до моменту розгляду справи амдінматеріал не міг.
2.4. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення (додаток 26 ( za860-06 ) та в алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення (додаток 27). В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.
Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.
І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи, у поєднанні із повідомленням мені невірної дати розгляду, завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу.
Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. Цього зроблено не було, оскільки ніяких повісток з суду я не отримував, тому про дату судового засідання не знав взагалі, отже, справу розглянуто у мою відсутність незаконно.
І це порушення не було тільки формальним, оскільки завадило мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП, зокрема, заявити клопотання, надати докази, у т.ч. характеризуючи матеріали, тощо.
До того ж, суд не обґрунтував і обрання виду адміністративного стягнення. Формально у постанові зазначено, що враховано дані про особу правопорушника, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини. Проте насправді, по-перше, не вказано, які саме дані та обставини враховано. По-друге, у справі повністю відсутні документи, які підтверджували б ці обставини або характеризували мою особу.
У постанові суду повністю відсутні міркування суду про причини обрання саме такого заходу та розміру адміністративного стягнення, хоча ця частина є обов’язковою для суду при винесенні постанови, у відповідності до ст..280 КпАП, та у цій частині постанова виглядає повністю необґрунтованою.
За таких умов можна говорити, фактично, не просто про грубе порушення судом закону, а про фальсифікацію судового рішення, у яке внесені за відомо відсутні у справі дані. Цим грубо порушено і вимоги ст.33 КпАП.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Від 23.12.2005р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
27. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КпАП ( 80731-10 ), судам слід враховувати, що сп’яніння може бути як алкогольним, так і наркотичним. Стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 ( z0055-95 ) від 24 лютого 1995 р.).
На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,
ПРОШУ:
Оскаржувану постанову скасувати, а справу щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.
Позивач:
Відповідач:
На Ухвалу судді _________________ районного суду __________
Зазначена ухвала не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
Оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до __________________ районного суду м.__________ для розгляду в іншому складі.