Водії проти «Візира»

 

 

Оскаржувана постанова винесена у порядку ст..14-1 КпАП України, без моєї присутності та повідомлення мене про розгляд справи. Зазначена постанова вручена мені поштою тільки "___"___________20__р. Це підтверджується поштовими штемпелями на конверті. За таких умов до отримання постанови поштою я не міг довідатися про її існування, зміст, а отже, і вирішити питання про її оскарження. На підставі викладеного, керуючись ст..102 КАС України,
ПРОШУ:
Поновити строк на оскарження зазначеної постанови.

 

 

Додатки:

• Документи про оскарження постанови;
• Ксерокопія конверта.

 

3. ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).

Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
"___"___________20__р. посадовою (службовою) особою відповідача - ______________________________________________________________________, (підставити дані посадової особи, яка винесла постанову)
винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. ______________ (підставити статтю та частину статті КпАП України) щодо мене. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ______________________________________ (Вказати аргументи про невідповідність закону та обставинам справи постанови, взяті з представленої на цьому сайті скарги, залежно від характеру правопорушення, за яке складено адмінпротокол).
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів. За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Від 23.12.2005р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП (80732-10) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим "спрощеним" підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди (як матеріальної, так і моральної). Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України "Про міліцію", заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода полягає у такому. __________________________________
_____________________________ ___________________________________________________ _________________________________ ______________________________, та складає _________________________________________________________.
(Підставити обставини, які обумовлюють матеріальну шкоду, докази, якими вона підтверджується, та суму спричиненої матеріальної шкоди.)
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у _______________________________________ _______________________________.
(Підставити суму, у яку позивач оцінює моральну шкоду.)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:

• Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
• Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
• На відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на ______________________________________ _____________________. (Підставити суму.)
• На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ________________________________________ ___________________. (Підставити суму.)

 

 

Додатки:

• Копія позовної заяви
• Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на ___ аркушах.
• Документи на підтвердження факту спричинення та розміру матеріальної шкоди на ______ аркушах. (Вказати, які документи.)

Вважаю, що вищезазначена Постанова підлягає скасуванню з наступних підстав:

1) Відповідно до ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Однак у Постанові вказано, що зйомка велася приладом "Візир", що не є приладом, який працює в автоматичному режимі, бо передбачає у своїй роботі керування інспектором ДАІ. За таких умов, при виявленні перевищення швидкості, зафіксованого вимірювальним приладом, інспектор ДАІ повинен був зупинити транспортний засіб і скласти протокол про адміністративне порушення, беручи до уваги мої пояснення, та видати мені другий екземпляр протоколу під розпис.

Згідно з "Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості "Візир", останній призначений для вимірювання швидкості транспортних засобів, тому є спеціальним технічним засобом з функцією фото-, кіно- або відеозйомки. А фіксаційні матеріали даного приладу можуть використовуватися тільки як допоміжні для доказу на місці правопорушення. Тобто інспектор повинен був зупинити мене і як доказ порушення пред’явити покази "Візира". Але цього ніхто не зробив.

Прилад "Візир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом із метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-, кіно- або відеозйомки чи засобами фото-, кіно- або відеозйомки. А засобами фото-, кіно- або відеозйомки в даному випадку є фотоапарат, кіно- та відеокамера, відеомагнітофон, які не були застосовані для фіксації правопорушення.

2) Згідно з "Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості "Візир", максимальна дальність вимірювання швидкості радаром - не менше 400 (чотириста) метрів, а візуальне визначення номерного знаку автомобіля (фото-, відеофіксація) - не більше 80 (вісімдесят) метрів. У даному приладі використовується допплерівський когерентний радар із частотою 24.15 ГГц, який має діаграму направленості на даній частоті випромінювання. Це означає, що в зону фіксації радара можуть потрапити й інші автомобілі. Настройка параметрів роботи зазначеного приладу, згідно з п. 4 "Підготовка до роботи приладу", передбачає вибір "типу цілі (найближча або найшвидша)". Тому не виключено, що "найшвидшою" може бути автомобіль, який рухався попереду мого автомобіля поза зоною дії дорожнього знаку з більшою швидкістю, а "найближчою" - мій автомобіль, який зафіксовано на фото. До того ж на пред’явленому фото відсутня фіксація відстані до автомобіля.

За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію", основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху. За частиною 5 ст. 10 Закону України "Про міліцію" обов’язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху. Жодних дій із припинення адміністративного правопорушення, якщо таке дійсно мало місце, та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками ДАІ не було здійснено. Отже, такі дії не відповідають основним завданням та обов’язкам міліції.

3) У тексті Постанови зазначено, що я, власник транспортного засобу, "керував транспортним засобом" у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, протокол та постанову не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.

4) Дії інспектора ДПС не відповідають вимогам пункту 12.8 наказу МВС України N1111 2006 року: "Під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою технічних засобів контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті", так як на даному відрізку автодороги немає стаціонарного посту ДАІ і, згідно з відповіддю на мою попередню скаргу, вказаний вище інспектор ДПС "здійснював потайний нагляд за рухом транспортних засобів".

Відповідно до пп.12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006р. N 1111), визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому потайний нагляд здійснюється працівниками ДАІ на службових транспортних засобах (автомобілях) звичайного пофарбування, без написів та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів. Між тим на фото, доданому до позову на постанову, відсутня швидкість патрульного автомобіля, а це вказує на те, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

5) Відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 р. N1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Однак у Постанові не вказано, хто саме робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Візир", що робить неможливим встановлення правильності роботи з приладом та достовірності вимірюваних даних.

6) Постанову у справі про адміністративне порушення було винесено без моєї присутності, що є грубим процесуальним порушенням. Стаття 283 КУпАП містить такі твердження: розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. А стаття 268 КУпАП вказує, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі, - що було порушено при винесенні вказаної постанови.

7) Складена Постанова не відповідає формі, затвердженої Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затв. наказом МВС N185 від 22.02.2001 р.), що є грубим порушенням.

8) Відповідно до норм КУпАП (зокрема ст. 285) копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Зважаючи на те, що постанова була винесена __.05.2009, її слід було відправити не пізніше __.05.2009. Проте, як зазначено на відправній поштовій печатці, постанова була відправлена лише __.05.2009. Зважаючи не те, що лист з постановою був отриманий мною 15.05.2009, прошу поновити мені строки на оскарження.

Заява подається до суду за місцем мого проживання відповідно до ч.2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та Постанови N2 Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року.

Зважаючи на те, що при винесенні Постанови __ від __.05.2009 інспектор ДПС допустив ряд грубих порушень, ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови про накладення на мене адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. 2. Постанову про накладення на мене адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати. 3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

 

 

 

 

У справі про адміністративне правопорушення, передбачені ст.. 130 ч1 КпАП України,

 

 

Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що я "___"________ 200__р. (підставити дату) керував транспортним засобом ________________________ (підставити марку, модель, державний номер транспортного засобу) у стані сп’яніння, та піддано адміністративному стягненню у вигляді ________________________________________________________________________ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення)

Дана постанова є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню. Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині освідування проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, прямими фальсифікаціями фактів.

Так, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки "Контроль тверезості", причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). В даному випадку проба за допомогою трубки "Контроль тверезості" не застосовувалася, що саме по собі робить незаконним подальше направлення на медичне освідування.

Окрім наведеного, мали місце й інші порушення. Так, - і це зроблено, очевидно, з метою уникнення посадовими особами міліції відповідальності, - у протоколі освідування вказано, що тілесних ушкоджень на момент освідування у мене не було. Насправді це не так, тілесні ушкодження були наявні на момент освідування, що підтверджується медичною документацією. Між тим, відповідно до п.3.4 вказаної вище інструкції,

3.4. Якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі в обов’язковому порядку проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду проводяться аналогічні дослідження.

В даному випадку цього не було зроблено, хоча підстави для цього були: і наявність у мене тілесних ушкоджень, які могли б позначитися на результатах огляду, і моя особиста вимога, оскільки я не був згоден з результатами огляду.

Окрім наведеного, аналізи біологічних середовищ організму не бралися належним чином під час освідування. Це саме по собі говорить про те, що результати даного освідування не можуть бути доказом у справі.

Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки "Контроль тверезості".

Між тим, застосування такої трубки не є однозначним доказом сп’яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу зубів.

До того ж, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки "Контроль тверезості", причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). Але у даному випадку ніяке освідування не відбувалося. Висновок про стан сп’яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним. До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що "огляд" за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу "Свідки, поняті" дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення "огляду".

У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, результати освідування, які отримані із порушення зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).

Слід зазначити і те, що сам факт визнання у поясненнях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до складання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп’яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції. Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп’яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути виведений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого стану не можна у будь-якому разі.

Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок того, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України "Про міліцію", не було жодних підстав. Це не кажучи вже про сам протокол освідування на стан сп’яніння та адмінпротокол щодо мене, складені співробітниками ДАІ.

Зазначені обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків, яких суд мав викликати у судове засідання та опитати, чого не було зроблено ыз незрозумілих причин, а саме: _______________________________________________________________________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків)

Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.

Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. В даному випадку про "завчасність" не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як увечорі, після закінчення робочого дня, було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки повідомлено мене не судовою повісткою, а так званим "сповіщенням", який документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.

Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами, зокрема, пп.. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.

Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст..257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 N 68), а саме таких пунктів:

2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв’язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов’язків.

2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покладено обов’язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1). Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.3. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачідокумента виконавцеві. Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від 19-00 дня порушення до моменту розгляду справи амдінматеріал не міг.

2.4. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення (додаток 26 ( za860-06 ) та в алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення (додаток 27). В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.

І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи, у поєднанні із повідомленням мені невірної дати розгляду, завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу.

Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. Цього зроблено не було, оскільки ніяких повісток з суду я не отримував, тому про дату судового засідання не знав взагалі, отже, справу розглянуто у мою відсутність незаконно.

І це порушення не було тільки формальним, оскільки завадило мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП, зокрема, заявити клопотання, надати докази, у т.ч. характеризуючи матеріали, тощо.

До того ж, суд не обґрунтував і обрання виду адміністративного стягнення. Формально у постанові зазначено, що враховано дані про особу правопорушника, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини. Проте насправді, по-перше, не вказано, які саме дані та обставини враховано. По-друге, у справі повністю відсутні документи, які підтверджували б ці обставини або характеризували мою особу.

У постанові суду повністю відсутні міркування суду про причини обрання саме такого заходу та розміру адміністративного стягнення, хоча ця частина є обов’язковою для суду при винесенні постанови, у відповідності до ст..280 КпАП, та у цій частині постанова виглядає повністю необґрунтованою.

За таких умов можна говорити, фактично, не просто про грубе порушення судом закону, а про фальсифікацію судового рішення, у яке внесені за відомо відсутні у справі дані. Цим грубо порушено і вимоги ст.33 КпАП.

З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Від 23.12.2005р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

27. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КпАП ( 80731-10 ), судам слід враховувати, що сп’яніння може бути як алкогольним, так і наркотичним. Стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 ( z0055-95 ) від 24 лютого 1995 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,
ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.

Додатки:

• Копія постанови судді;
• Медична документація на ____ аркушах;
• Характеристика;
• Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім’ї, які потребують переміщення автомобілем за станом здоров’я, тощо).

 

 

Зазначена ухвала не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки, за його думкою, ч.1 ст.18 КАС України перешкоджає розглядові зазначеної категорії справ у порядку адміністративного судочинства. Цей висновок є невірним.
По-перше, твердження судді про ніби-то не встановлений порядок оскарження постанов ДАІ, прямо не відповідає вимогам ст..288 КпАП, оскільки якраз дана стаття передбачає можливість саме оскарження постанови як вищестоящій посадовій особі, так і до суду, причому між процедурою самого оскарження не робиться різниці, і тільки розгляд справи у суді регламентується КАС України, і то з особливостями, передбаченими "цим кодексом", тобто КпАП.
По-друге, ст..288 КпАП у цій ситуації виступає у ролі спеціальної норми (до того ж, прийнятої пізніше, ніж загальна норма КАС України), а отже, при вирішенні зазначеного питання підлягає застосуванню саме ця спеціальна норма.
По-третє, відмовляючи у відкритті провадження, суддя не роз’яснив, який же порядок звернення до суду у справі, що стосується зазначених правовідносин. Між тим, таке право у мене є, у відповідності до ч.2 ст.55 Конституції України, а у відповідності до ч.2 ст.124 Конституції, юрисдикція судів поширюється на усі правовідносини у державі, у тому числі й зазначені. За таких умов висновок суду про те, що зазначена справа не підлягає розгляду у суді, а також посилання на ст..109 КАС, не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Суд, як можна зрозуміти з ухвали про залишення позовної заяви без руху, вважає за необхідне сплату судового збору, внаслідок чого через його несплату повертає позовну заяву ніби-то при "не усуненні недоліків". Насправді ст..288 ч.5 КпАП України прямо передбачає звільнення від сплати судового збору по цій категорії справ. Дана норма виступає у ролі спеціальної по відношенню до загальної норми КАС України, внаслідок чого взагалі вимога сплати збору є незаконною, а відтак, не відповідає вимогам закону й ухвала судді у цій частині.
Взагалі не передбачено КАС України сплати витрат на матеріально-технічне забезпечення розгляду справи. Тому у частині того "недоліку", що їх не сплачено, вимоги суду також є незаконними, а отже, неправомірна і відмова у розгляді справи через цю обставину.
У якості "недоліку" суд, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, наводить те, що ніби-то я не посилаюся на докази, якими обґрунтовую свої позовні вимоги. У цій частині ухвала не відповідає закону з кількох підстав. Так, по-перше, обсяг фактів, які підлягають доведенню по справі, а також обсяг доказів, якими вони підтверджуються, встановлюється не при поданні позову, а у попередньому судовому засіданні (ст..111 КАС). Дослідження доказів відбувається під час розгляду справи по суті (ст..138 КАС). Нарешті, про те, чи доведені факти, на які посилаються сторони, суд приймає рішення тільки при прийнятті постанови (п.1 ст.161 КАС). Раніше робити висновки про те, чи достатньо доказів у справі, суд не має права. До того ж, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС, у справах даної категорії обов’язок доказування взагалі покладається на відповідача. Тому фактично відмовляти у розгляді справи на такій підставі суд не має права.
Як "недолік", як зрозуміло з тексту ухвали про залишення без руху, суд розцінив назву поданого документу - "скарга" замість "позовної заяви". Із цим не можна погодитися з таких підстав. Ст..288 КпАП України передбачає саме оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення; при цьому не робиться різниці у назві документа при оскарженні вищестоящій службовій особі та у судовому порядку. За таких умов в обох випадках документ може називатися "скарга". З іншого боку, посилання на норми КАС України при визначенні назви документу, як це робить суд, не є правомірним, оскільки, відповідно до ст..288 КпАП, норми КАС застосовуються виключно при розгляді справи, тобто коли вона вже знаходиться у суді. Коли особа, щодо якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, здійснює оскарження, вона повинна керуватися саме спеціальною нормою - ст..288 КпАП, а вже суд при розгляді справи застосовує той же порядок, що передбачений КАС. Тому у цій частині ухвала суду не відповідає вимогам закону.
За таких умов ухвала судді підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 185 КАС України,
ПРОШУ:

 

Оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до __________________ районного суду м.__________ для розгляду в іншому складі.

 

Додатки:

• Копія апеляційної скарги